Історія України, 22.03.22 (2 год.)
Тема. Українські політичні організації на території Польщі.
План.
1. Українське національно-демократичне об'єднання.
2. Комуністична партія Західної України.
3. Українська військова організація (УВО). Створення Організації українських націоналістів (ОУН).
1. Перегляньте відео від 5:24 хвилини до кінця. Відео змістовне, там немає нічого зайвого.
2.Перенесіть до робочого зошита таблицю, яка знаходиться нижче та вивчіть її:
3. Ознайомтеся з портретами історичних діячів (під таблицею) та запам'ятайте їх "в обличчя".
|
Партія (організація), дата створення |
Політичні лідери |
Програма,
діяльність |
|
Українське
національно-демократичне об’єднання, 1925р. |
Василь Мудрий |
1.Найбільша за кількістю учасників та найпопулярніша
партия Сх. Галичини. 2.Програма: - Соборність і незалежність
України. - Демократичний розвиток. - Захист
інтересів українського населення у варшавському сеймі й сенаті (партія парламентського типу). 3. Діяльність: А)Культурно-просвітницька діяльність. Б)Друга половина 1930-х рр. — зближення УНДО з
правлячими колами Польщі; спроба українсько-польського діалогу (політика «нормалізації»), її суть: - Укладення між
польським урядом і УНДО угоди під назвою «нормалізація», суть якої полягала у
відмові УНДО від антиурядової боротьби, а польський уряд мав припинити
переслідування українських демократичних організацій. - Відмова Польщі
від примусової національної асиміляції. - Дозвіл на викладання української мови в гімназіях і
школах. - Припинення переслідування
православного духовенства. - Зростання інвестицій в українські землі;
надання грошових позик українським банкам і кооперативам. - Збільшення
українського представництва в українському сеймі
|
|
Комуністична партія Західної України (КПЗУ), 1919р. |
А. Бараль (Савка), М.
Заячківський (Косар), Й. Крілик (Васильків |
1.Намагання поєднати національні інтереси з
комуністичними ідеями.
2.Об’єднання всіх українських
земель в єдину соціалістичну державу — УСРР. 3.Діяльність партії в підпіллі.
4. У 1927 р. — підтримка більшістю ЦК КПЗУ так званого «національного
ухилу» О. Шумського в КП(б)У; у відповідь тодішній генеральний секретар ЦК
КП(б)У Л. Каганович звинуватив керівництво КПЗУ в зраді; відбувся розкол
партії. 5. Відкритий виступ КПЗУ-більшості проти політики Й. Сталіна і Л.
Кагановича в національному питанні, домагалися наповнення радянської
української державності реальним змістом. 6. Кінець 1928 р. — оголошення КПЗУ про
саморозпуск; її лідери заявили про визнання своїх «помилок» і виїхали до УСРР
(незабаром усі вони стали жертвами сталінських репресій)
|
|
Українська військова організація (УВО), 1920р. |
Євген Коновалець |
1.Мета:створення української
самостійної соборної держави шляхом загальнонаціонального повстання
українського народу. 2.1920—1921 рр. — організаційне оформлення: реєстрація
всіх бажаючих, оформлення їх в організовані групи. 3.Методи боротьби: бойкот, саботаж, експропріації майна,
індивідуальний терор проти поляків.(легальні та нелегальні поєднувалися)
4. Широка діяльність із бойовими
виступами (саботажна акція восени 1922 р. у відповідь на утиски польською
владою прав українського населення; 1921 р. — невдалий замах на керівника
Польщі Ю. Пілсудського; 1922 р. — убивство українського письменника-лояліста
С. Твердохліба; 1924 р. — невдалий замах на президента С. Войцеховського
тощо). 5.Опікування політичним вихованням українців (видання
власного органу «Сурма», фінансування видання «Червона Калина», відновлення й
підтримка «Літературно-наукового вісника» тощо
|
|
Організація українських націоналістів (ОУН), 1929р. |
Євген Коновалець, Степан Бандера, Андрій Мельник |
1.Ідеологія — інтегральний (дієвий, чинний) націоналізм Д. Донцова. - Мета: незалежна соборна держава - Шлях: збройна боротььба - Використання усіх можливих методів боротьби, як легельних так і нелегальних • Поєднання приватної, націоналізованої та
кооперативної форм власності. • Засудження всіх легальних українських партій Галичини
як колабораціоністських. • Діяльність під контролем ОУН студентських,
молодіжних, освітніх та інших громадських організацій; видання газет,
журналів, брошур тощо. 2. Методи
боротьби: демонстрації, студентські страйки, бойкоти, терористичні акти,
експропріації, саботаж. (поєднання легельних та нелегальних методів). • 1934 р. — арешт польською поліцією кількох провідних
діячів ОУН, у тому числі С. Бандери та М. Лебедя за убивство
ініціатора акції пацифікації міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава
Перацького.
|
